Новость на главную
Document Actions
Флажки и шоры для общественности
Проект Закона Украины «Об общественных организациях» стал
предметом обсуждения на очередном заседании Общественного совета при
городском голове. Обсуждать и в самом деле было что.
Прежде всего, до сего дня деятельность общественных организаций
регулировалась законом «Об объединениях граждан», который за 18 лет
своего существования изрядно устарел и, по мнению минюстовских
разработчиков нового закона, может считаться нормативным документом, не
обеспечивающим «дотримання європейських стандартів у сфері
правового регулювання діяльності громадських організацій».
В пояснительной записке к проекту нового закона приводится
характерный прецедент - когда Европейский суд, рассматривая в 2008-м
дело «Корецький та інші проти України», в числе прочего признал, что
«Закон України «Про об'єднання громадян» є дуже нечітким і не
прогнозованим щодо його виконання та залишає занадто багато можливостей
для органу влади на власний розсуд приймати рішення реєструвати чи не
реєструвати громадську організацію». Для украинской юстиции это как бы
явилось дополнительным стимулом к тому, чтобы попытаться перевести
отношения государства и общественности на более обкатанные и
цивилизованные европейские рельсы. Об этих ориентирах также говорится в
«поясниловке»: «У законопроекті враховано досвід законодавчого
забезпечення функціонування неурядових організацій у провідних
європейських країнах, в тому числі положення Рекомендацій Комітету
Міністрів Ради Європи державам - членам стосовно правового статусу
неурядових організацій у Європі, прийнятих Комітетом Міністрів 10
жовтня 2007 року». После чего заявляется про новшество - то есть про
«підхід до діяльності громадських організацій без обмежень за
територіальною ознакою (тобто без поділу громадських організацій на
місцеві, всеукраїнські та міжнародні у розумінні чинного Закону
України), що дасть можливість громадським організаціям вільно
здійснювати свою діяльність на всій території України без
перереєстрації».
Это, без сомнения, доброе намерение. Но ведет оно туда же, куда и
все прочие добрые намерения. Нет, не в ад. А к наделению широкими
полномочиями нового (в сравнении с тем, как и кем все это делалось
прежде) «органа легализации» - Минюста и его территориальных органов.
Именно он впредь «матиме право перевіряти діяльність громадської
організації на відповідність законодавству про громадські організації».
Начнется все это девять месяцев спустя после публикации данного закона
- так прописано в заключительных положениях, где речь идет о вступлении
закона в силу. Точный срок - пока неясен, однако в отношении обсуждения
проекта, развернувшегося на сайте министерства, указывается:
«виставлено для обговорення до 5 вересня 2010 року». Ну, то есть,
сроки заканчиваются, и львиная доля поправок, внесенных разными
общественными институтами или министерствами-партнерами (кого этот
закон в будущем коснется), уже принята или же отклонена. Если судить по
размещенному на том же сайте отчету, отклонено куда больше, чем
принято. В том числе отклонены и предложения, подобные тем, что звучали
из уст членов рубежанского Общественного совета.
Ну, например.
Пункт 1-й Статьи 26 «Державний контроль за
діяльністю громадських організацій, філій та представництв іноземних
громадських (неурядових) організацій в Україні» звучит
так: «Держава здійснює контроль за діяльністю
громадських організацій, філій та представництв іноземних громадських
(неурядових) організацій в Україні, через органи легалізації,
правоохоронні, фінансові органи та органи контрольно-ревізійної служби,
органи державної податкової служби, а також спеціально уповноважені
центральні органи виконавчої влади в частині використання коштів
фінансової підтримки з Державного бюджету України на підставі, в
межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України». То, что выделено курсивом, вызвало волну обсуждения у
рубежанской общественности. А еще раньше - у Центра общественной
адвокатуры, предложившего весь этот перечень изложить в более простой
редакции: «Державний контроль за діяльністю громадських організацій
здійснюється державними органами у порядку, передбаченому
законодавством України». Разработчики не согласились - мол, такое
предложение «не містить потрібної деталізації, а тому не несе правового
регулювання та змістовного навантаження».
Центр общественной адвокатуры попытался исключить из текста
проекта пункты 2-4 той же статьи, мотивируя это тем, что «більшість
пострадянських країн на сьогодні відмовились від такої практики».
Однако Минюст и с этим не согласился - «у зв'язку із відсутністю
належного обґрунтування». В результате в проекте остались прописанными
самые широкие полномочия «органа легализации» в части контроля и
проверок. Если конкретно, то вот что:
«2. Контрольні повноваження легалізуючого органу
реалізуються:
під час державної реєстрації змін до статуту (установчого
договору), опрацювання інформації про зміни у складі керівних
органів;
шляхом здійснення планових перевірок;
шляхом здійснення позапланових перевірок у разі коли до органу
легалізації надійшла скарга від особи або інформація від органів
державної влади, в тому числі правоохоронних органів, та органів
місцевого самоврядування про порушення громадською організацією, філією
та представництвом іноземної громадської (неурядової) організації в
Україні, законодавства про громадські організації.
3. Представники легалізуючого органу мають право бути присутніми
на заходах, що проводяться громадськими організаціями, філіями та
представництвами іноземних громадських (неурядових) організацій в
Україні, вимагати необхідні документи, одержувати пояснення.
4. Рішення органів державної влади щодо здійснення державного
контролю можуть бути оскаржені до суду в порядку, встановленому
законом».
Желание чрезмерного контроля - это те «уши», которые торчат из-под
благообразной шапки намерений Минюста. Если в этой стороне Европа (на
которую все это как будто сориентировано), то в какой же стороне,
спрашивается, Азия?
То, что в проекте прописаны возможность приостановки деятельности
организации на полгода и ее принудительная ликвидация, в контексте
всего документа, его концепции - не кажется чем-то из ряда вон
выходящим. Стоит вам в течение года «задолжать» налоговикам документы
финансовой отчетности и налоговые декларации - вас (т.е. вашу
организацию) могут ликвидировать. Незавидная судьба ждет вас и в том
случае, если вы в течение трех лет не были активны в своей уставной
деятельности. Попытка устранить эти «драконовские» пункты, предпринятая
все тем же Центром общественной адвокатуры (например, ее специалисты
аргументировали: «факт відсутності діяльності не може розглядатись як
підстава для припинення громадської організації, а його встановлення
здійснюватиметься органами легалізації, які є необ'єктивними»), ни
к чему не привела. Разработчики посчитали, что дамоклов меч
принудительной ликвидации - именно та вещь, которая стимулирует
гражданскую активность.
Есть, впрочем, в проекте и то, что можно было бы (не без иронии,
разумеется) назвать системой сдерживающих противовесов. Закручивая одни
гайки, разработчики из совершенно неясных соображений решили ослабить
другие. Например, возрастные. Проект «разрешает» общественную
активность граждан чуть ли не с пеленок - точнее, с шестилетнего
возраста. Если вам стукнуло столько, вы можете смело вступать в
какую-нибудь организацию. Правда, до достижения вами 10-летнего юбилея
это все может осуществляться лишь «за письмовою згодою законного
представника». Чего здесь больше - широты взглядов или желания
вернуться к традициям октябрят и пионеров (которыми так легко
манипулировать) - каждый может решить сам.
Разумеется, еще не поздно (по крайней мере, сегодня, 30 августа,
когда пишутся эти строки) отправить в Минюст свои «соображения по
поводу», однако надеяться на то, что к ним там отнесутся благосклонно,
вряд ли стоит. Повторяю, многое из того, что предлагалось
профессионалами от юриспруденции, разработчики - отклонили. Более того,
в пояснительной записке, подписанной министром юстиции Александром
Лавриновичем, указывается, что, например, замечания, поданные к проекту
Министерством по делам семьи, молодежи и спорта - также учтены не были.
Разработчики могут поступиться частностями, но не концепцией. Но именно
концепция, подходы (не те, что декларируются, а те, что прописываются в
виде статей закона) как раз и вызывают настороженность. Ибо ведут не к
либерализации «общественной нивы», а к централизации и плотному
контролю над ней. И есть большое сомнение, что такая законодательная
архитектура сможет привести к массовой громадской активности. Скорее
наоборот.
Юрий БОЖИЧ
Украинский драматург Анна Машутина погибла в Домодедово
